Рецензія №998

Чоловіки — з диявольською посмішкою, а жінки — богині з мітлами. Епоха, що вже відчалила в минуле. Є фільми, які не старіють, бо не були молодими. Вони народжені вже зрілими, самодостатніми, як келих добре витриманого вина — трошки лукаві, трошки п’янкі, але страшенно чарівні. "Іствікські відьми" — саме з таких.

Це історія про трьох жінок, що випадково викликають диявола. Це балада про епоху, де чоловіки ще носили костюми без іронії, а жінки — свої бажання без сорому. Це данина часу, коли сексуальність була елементом сили, а фантазії — полем битви за внутрішню свободу.

У маленькому містечку, де щоденна рутина пахне яблучним пирогом і свіжоскошеним газоном, три подруги — Джейн, С'юкі та Олександра — мріють про ідеального чоловіка. І, як це зазвичай буває у фільмах з блискавками й чарівними фейєрверками, він з’являється. У постаті — ні більше, ні менше — Джека Ніколсона. І, знаєш, з першого погляду здається, що він просто втілення всіх їхніх бажань… Але згодом з’ясовується, що бажання — це не завжди про добро. І диявол, як завжди, ховається в деталях. Або в розкішному халаті.

Фільм грає з архетипами — з іронією, гумором і майже театральною розкішшю. Тут є магія, яка не про фокус, а про самовизначення, і сміх, що народжується на межі гріха та свободи. Іствік — це як фреска з американського передмістя, де під шаром спокійної релігійної провінції ховаються вулкани жіночого бажання, втоми й жаги контролю над долею.

Цей фільм — танець навколо теми спокуси, з блиском і перцем. Він не намагається бути "моральним", але є по-своєму повчальним. Він показує, що перше враження може бути брехнею, а чарівність — пасткою. Та водночас — що дружба, жіноча солідарність і здоровий глузд можуть вигнати навіть самого диявола з твого будинку (особливо якщо у тебе є кам’яна статуя й трохи чорної магії).

І, Господи, який тут Джек Ніколсон. Це не просто акторська гра — це вихід диявола на сцену з келихом віскі і зухвалою посмішкою. Ніхто не грає розпусного чарівника так, як він. Ніхто!

Цей фільм, це як борщ зі сливами. Незвично? Так. Смішно? Дуже. Живе? До біса.

Це комедія. Це магічно-феміністичний театр абсурду. Це романтична казка. І, як будь-яка казка, він має мораль: не грайся з силами, які не можеш контролювати. Особливо, якщо ці сили — це твої найпотаємніші бажання.