До дива

"До дива" (To the Wonder) - новий фільм Терренса Маліка, це валентинка на пам'ять. Вона несе свою мету - нагадати про любов, про свободу. Але ця сумна валентинка, яка не говорить про якусь конкретну людину, персонажа. Прекрасні види Парижа, Америки, Нормандії. Здається, що природа це щось вічне і непорушне. Вона створює атмосферу, але ніяк не відбивається на поведінці героїв. А герої, між тим, майже не спілкуються. Вони немов боятися самих себе, свого життя. Взагалі життя. Тільки власні думки і самотність. Бути удвох для цих людей - відчувати себе незатишно, не комфортно. Тому, хто сидить перед екраном дозволяється дізнатися особи, запам'ятати найдрібніші деталі зовнішності, але при цьому майже не впізнати характер і іншу сторону душі. Історія не нова, трішки нудна, сумна і позбавлена ​​будь-якої ніжності. Проза життя без блиску і прикрас. Але тим не менш, вона красива. Але чому? Що хоче сказати автор можна дізнатися, лише подивившись картину від початку і до кінця. Кадри змінюються один за іншим, калейдоскопом проводячи по цілому житті окремих персонажів. Але все ж не можна однозначно зрозуміти фільм. Кожен шматочок - не просто пазл, а метафора. І кожен розуміє її так, як підказує серце.