Перш, ніж я засну

Ніхто, крім героїні фільму «Перш, ніж я засну» не знає, як це болісно щодня прокидатися і розуміти, що твої особисті спогади не зберігають жодної замальовки про минулі двадцять років, немає ні думок, ні доленосних фраз, ні емоцій, навіть людей і тих, немає.
Фатальна аварія принесла з собою страшні і непередбачувані наслідки - втрату короткої пам'яті. Але два минулих десятиліття - це не жарти. Як ви будете почуватися та спокійно прокидатися кожного сонячно-радісного ранку і вірити, що тобі лише 20 років і за твоїми юними плечима немає настільки болісно-важкого досвіду? А потім гірко розчаровуватися, усвідомлюючи свою вже 40-річну нікчемність в боротьбі за спогади? Потім по крупицях розбирати залишки спогадів і усвідомлювати, що життя стрімко проходить, а слідів в твоїй свідомості чомусь не залишає. Немає лікарів, готових битися з даною недугою. Родичі втратили надію. Друзі відвернулися. Самота не підштовхує до боротьби, вона змушує смиренно доживати визначений термін і бути задоволеним тією дещицею спогадів, що ще зберігає мозок героїні. І лише один фахівець готовий «потягатися» з дивною хворобою. Він вирішує перехитрити її (хворобу) і пропонує жінці записувати навіть найдрібніші епізоди, минаючого дня. Адже це єдиний шанс зберегти те, що пам'ять зберігати відмовляється. Це останній спосіб вийти переможцем і зберегти спогади, які даровані людині долею ...