Жах на вулиці В'язів

Примітна інтерпретація «Червоної Шапочки» на американський лад.

Попри те, що твір масовий і зосереджений більше на «страшних» спецефектах (іноді штампованих: робочий телефон з обірваним проводом і т. п.), ніж на драматургії, у ньому чітко можна простежити феміністичний наратив. Протагоніст – дівчина Ненсі («Червона Шапочка»). Її батько пішов із родини. Живе героїня з матір’ю («мати / бабуся Червоної Шапочки») і, очевидно, з образою на батька й на всіх чоловіків.

Цим можна пояснити, чому вона вибирає собі у хлопці такого, як Глен, – щоб вільно корити його за безхарактерність і спонукати проявити мужність, «урятувавши» свою кохану. До того ж їхні стосунки можна описати як «френдзона» (Ненсі не підпускає Глена до себе) і «аб’юз» («урятуй мене, покажи, що ти щось можеш!»; аналогічна претензія німо звучить і батькові, що у фільмі все-таки «рятує» свою дочку, нарешті звернувши на неї увагу.

Можливо, Фредді (як і все, що відбувається на екрані) – лише метафора небезпеки, що дівчина несвідомо запрошує у своє життя, щоб її батько чи хлопець нарешті урятував її?

До речі, прикметно, що Тіна загинула після статевого акту. Хіба тут не очевидний феміністичний наратив: чоловіки – це загроза («недарма моя мама розлучалися з батьком» – могла несвідомо збагнути мала Ненсі), не можна їх до себе підпускати, нехай знають «своє місце». А Ненсі (така собі «домінантка») – навпаки: не підпустила до себе ні Глена, ні Крюгера, тому вона – «молодчина».

Інша ідея цього твору алегорична: Фредді Крюгер, явлений у снах, уособлює страх, слабкість, залежність, нав’язливі думки тощо. Коли здаєшся їм, вони убивають тебе. Якщо ти ставишся до них, як до сонного марива, до чогось минущого, неважливого, ти перемагаєш.

Музика у фільмі – дійсно пристойна, дуже атмосферна.

Акторський склад – усі на своїх місцях. детальніше